Проблеми дорожньої інфраструктури України

 

Щодо стану дорожнього господарства.

Внаслідок тривалої експлуатації, недотримання міжремонтних термінів та критично низького рівня фінансування протягом попередніх років 90% автомобільних доріг державного значення перебуває в незадовільному стані та потребує відповідних ремонтних робіт, що вимагає значних капіталовкладень, має місце високий рівень зношеності основних фондів, недостатня кількість рухомого складу, а також неефективний механізм стимулювання його оновлення.

Задля вирішення цієї проблеми протягом останніх років Мінінфраструктури за підтримки Уряду розпочато децентралізацію системи управління дорожнього господарства, створено державний дорожній фонд, забезпечено цільове та прогнозоване фінансування для розвитку дорожньої галузі та розподілено повноваження щодо утримання та розвитку автомобільних доріг.

Відповідно до затвердженої Урядом Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки заплановано за 5 років провести ремонтно-будівельні роботи на основних автомобільних дорогах державного значення, а саме поєднати всі обласні центри та столицю новими відремонтованими дорогами та відновити міжнародні транспортні коридори.

У 2021 році на фінансування автомобільних доріг державного значення передбачено 116 млрд. грн, з яких на погашення кредитів, взятих Укравтодором у попередні роки під гарантії Уряду – 8,5 млрд. грн.

Щодо автомобільних перевезень.

Основні завдання, спрямовані на підвищення якості та ефективності роботи у секторі вантажних автомобільних перевезень покладаються на приватний сектор, особливо з огляду на нагальну потребу у відновленні автопарку, що також вимагає фіскальної та регуляторної підтримки з боку Уряду країни.

Разом з тим, автомобільні транспортні засоби потребують значного оновлення, розвитку, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова та двигуна. Незадовільна структура парку за типами двигунів. У розвинених країнах майже всі автобуси й автомобілі вантажопідйомністю понад 2 тонн - дизельні, тоді як в Україні частка дизельних автобусів становить 12%, автомобілів - 22%.

Здійснення міжнародних автомобільних вантажних перевезень регулюються положеннями міжнародних договорів та внутрішнім законодавством країн. Майже з усіма країнами, з якими укладено угоди про міжнародні автомобільні перевезення діє дозвільна система на здійснення міжнародних автомобільних перевезень. Квоти вказаних дозволів по деяким країнам обмеженні, обмін визначеною кількістю дозволів відповідно до квот здійснюється уповноваженими органами Сторін.

Одночасно фактична потреба українських перевізників у кількості таких дозволів в деяких випадках суттєво перевищує відповідну потребу автомобільних перевізників інших країн, а оскільки обмін дозволами відбувається на паритетній основі (однаковою кількістю дозволів), це призводить до системного дефіциту таких дозволів для українських перевізників.

Останні роки спостерігається переорієнтація ринків роботи українських перевізників на країни Європейського Союзу. Так, загальний річний обсяг дозволів для українських перевізників складає близько 800 тис. шт., з яких 25% припадає на дозволи для перевезень до/через Республіку Польща. Серед інших пріоритетних напрямів перевезень можна також виділити перевезення територіями: Німеччини (10% дозволів), Республіки Білорусь (8%), Словаччини, Словенії, Угорщини (по 4-5%), Болгарії, Румунії, Туреччини (по 3%), Нідерландів, Бельгії, Італії (по 2,5%).