Хочу свій замок. З чого почати?

 

Майже всі аспекти покупки пам`ятників, їх відновлення і відкриття стартапів/бізнесу в палацах я дуже багато разів пояснювала у своїх статях протягом 12-ти років. У мене опубліковано 200 статей, а на власних сайтах – більше 4000 матеріалів. Пропоную вижимку із актуальних питань.

Перше з них – хочу відновити палац, з чого почати? Про що краще знати одразу? Які підводні течії можуть бути?


 

1. Отже, для початку треба зрозуміти, чи має Ваш майбутній палац статус пам`ятника. У кожної країни є свої нюанси. Наприклад, 90% французьких шато такого статусу не мають, тому у Вас будуть розв`язані руки при зміні планування чи перебудові. А ось у Чехії до реєстру пам`ятників записують все підряд, навіть залізничні вокзали у виглядів жахливих паралелипедів.

Відсутність статусу пам`ятника – це велика перевага для девелопера. По-перше, немає обмежень щодо внутрішнього знесення/спорудження перегородок і стін. По-друге, процес утвердження будівельного проекту проходить в рази швидше. Але, наявність статусу вигідно для тих, хто дуже розраховує на отримання державної допомоги чи дотації із фондів на відновлення пам`ятників.


 

Якщо б я вибирала б свій палац, то я б наполягала на придбанні офіціального пам`ятника історії, не з меркантильних міркувань, а тому що я люблю копирсатися в історії.

У моїй практиці був випадок, коли господиня чеського шато вирішила отримати такий статус – тому що так престижніше. Чиновники зазвичай стикаються із зворотніми проханнями. Щоб внести в реєстр пам`ятників будь-яку будівлю, потрібно довести його архітектурну або історичну цінність. На щастя, достатньо знайти свідчення того, що дану садину створював архітектор, у якого була своя характерна риса, і яку можна прослідкувати в його роботах, у тому числі в цьому шато. Проводиш дослідження, береш підтвердження у наукових співробітників, додаєш архівні матеріали і отримуєш статус. Одразу хочу звернутися до сучасних архітекторів: коли Ви будуєте будинки, обов`язково заведіть свій “автограф” – нащадки будуть вдячні.


 

2. Імовірно, у вас пам`ятник. У такому випадку Вам точно не можна змінювати фасад будівлі – ні вирізати французькі вікна, ні надбудовувати поверхи, ні змінювати дах, і ніяких прибудов. Але, як і завжди, є виключення – для прозорих над-, під- і прибудувань. Головне – щоб через зовнішні скляні ліфти, оранжереї або бані було видно старовинні фасади, дахи, вікна і т.д.

Щодо фасаду є ще одна деталь. Пам`ятаю, був у нас палац у стилі барокко, напівзруйнований. І чиновники розсварилися між собою, тому що не знали, що від нас вимагати: відновлення палацу у стилі барокко чи у стилі Ренессанс, так як під тиньком випадково знайшли графіто. Пожертвувати Барокко заради Ренессансу? Або зберегти барокко, адже і це цінна старовина? Якщо два табори чиновників вже доходять до прямих суперечок, то раджу запропонувати їм “оголити” шматок фасаду так, щоб було видно графіто, а все інше залишити бароковим.


 

Склопакети, звісно, мають бути дерев`яними. Двері – відреставрованими. Або, хоча б, можна встановити дублікати. Але оригінали дверей потрібно зберегти і повісити десь, щоб було видно.

Особливий розділ – це горище. Сьогодні площа горищ використовують для обладнання мансардних кімнат. І основна проблема – це нестача освітлення. Вам пощастили, якщо у Вас бароковий палац, тоді вікна у вигляді так званих “бичих очей” можна понасувати в декілька рядів – у ті віки так було можна, тому підходить і зараз. У всіх інших випадках прийдеться вставляти у покрівлю скло – але тільки туди, де “стирчить” коник. Тут знову хочеться показати руками, але, на жаль…


 

3. Існує стереотип, що в пам`ятниках неможна прокладати каналізацію. Неправда, можна. Але робити це треба так, щоб не руйнувати стіни з цінними елементами, наприклад, фресками, розписом, ліпнином і іншим. Із підлогою легше – паркет можна розібрати, прокласти “теплу підлогу” і зібрати знову. Якщо стіни були у минулому столітті зафарбовані, побілені або заклеєні шпалерами, то Вас змусять провести архітектурно-будівельне історичне дослідження стосовно захованих за шаром фарби старовинних розписів.

Планування можна теж змінювати, але дуже обережно. Перегородки мають носити характер “тимчасових” або мобільних, тобто такими, щоб їх легко було усунути при потребі. Зносити стіни можна тільки ті, що не представляють історичної цінності. Але! Якось був випадок, коли ми стіни переносили! Це був випадок, коли в замку уздовж лівої стіни були розсташовані кімнати, а уздовж правої стіни – коридор. А нам треба було, щоб номери були з двох сторін, а коридор – посередині. Звучить дуже складно, але ми переносили двірні отвори. Це дозволили після того, як виявилося, що розпис на стінах був трафаретнти, тобто перенесення стін не змінили сенсу малюнку.

 

Запрошуємо до подальшої консультації щодо Вашої історичної будівлі до нашої фірми на консультацію!